Історична година «Шляхами подвигу та слави»
Історична година «Шляхами подвигу та слави»
Мета: Дати уявлення учням про День визволення України від німецько – нацистських загарбників. Розвивати почуття патріотизму та національної самосвідомості, відповідальність, гідність, мужність. Виховання шанобливого ставлення до героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні.
ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. Але кожного року 28 жовтня ми відзначаємо День визволення України від німецько-фашистських загарбників, і ніколи не згасне пам’ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя.
Але до цього дня потрібно було пройти кілометри дорiг, спочатку відступаючи, залишаючи фашистові наші краї, але потім з новими силами, зібравшись кинутися на ворога знову і вже гнати їх до кордону не зупиняючись.
Україна! Її безкрайні поля, зелені ліси і гори, блакитний Дніпро, все уразила пухлина фашистської чуми. Скільки українських парубків і дівчат пішли на фронт, щоб захищати свою країну.
Визволення України від німецьких окупантів ввібрало в себе два найсильніших людських почуття: невимовну тугу про тих, хто вже ніколи не повернеться з бою і радість за величний дар від воїнів-визволителів – мирне життя для теперішніх і прийдешніх поколінь
1) Звільнення України від німецько-фашистських загарбників почалося наприкінці грудня 1942 р.
Ще в грудні 1942 року радянські війська вступили на територію України. Війська генерала В. Кузнєцова 1-ї гвардійської армії 18 грудня 1942 р. вибили окупантів із с. Півневка Миловського району на Луганщині. У цей же день від ворога був звільнений ще ряд населених пунктів України, а саме, пункти східного Донбасу.
Жорстокі бої розгорнулися за перший районний центр на українській землі – Милово. Під час звільнення загинули 1066 солдатів і офіцерів. На початку 1943 року радянські війська почали вигнання загарбників з території України, а після перемоги під Курськом перейшли у наступ, який закінчився у ніч на 23 серпня 1943 року остаточним визволенням Харкова військами Степового та Воронежського фронту. З цього часу гітлерівські війська вже були неспроможні здійснювати великомасштабні операції. Так почався новий, визвольний, період бойових дій на території України.
У ході Білгородсько-Харківської операції війська Степового фронту звільнили Харків
2) Битву за звільнення від нацистів Лівобережної України можна умовно розділити на два етапи. У ході першого етапу (серпень – вересень 1943 р.) була проведена Донбаська операція (13 серпня – 22 вересня 1943 р.). 8 вересня 1943 р. радянські війська звільнили Сталіно (Донецьк) – центр Донбасу. Операції на території Лівобережної України відбувалися в досить важких умовах. Відступаючи, нацисти в безсилій люті застосували тактику «випаленої землі» — знищували все, передусім промислові об’єкти й матеріальні цінності, які не можна було вивезти до Німеччини. Нацисти сподівалися зупинити Червону армію на “Східному валі”. «Радше Сонце впаде в Дніпро, ніж росіяни здолають Східний вал», — хвалькувато заявляв Гітлер. Але внаслідок успішної Чернігівсько-Прип’ятської операції, яка почалася у серпні 1943 року, українські війська прорвали оборону. У ніч на 21 вересня 1943 р. почалося форсування Дніпра – епопея масового героїзму радянських воїнів..
Початок другого етапу битви за звільнення Лівобережжя (жовтень – грудень 1943 р.) ознаменувався ліквідацією Запорізького плацдарму гітлерівців і звільненням 14 жовтня 1943 р. м. Запоріжжя. В жовтні 1943 р. дії Червоної армії були сковані запеклим опором супротивника.
Враховуючи ситуацію, яка склалася в районі Києва, ставка Верховного головнокомандування та керівництво І Українського фронту прийняли рішення про переведення наступальних сил на новий плацдарм у район Лютежа. Такого маневру фашисти не очікували. Після запеклих боїв 6 листопада 1943 р. столиця України була повністю звільнена від німецьких загарбників.
Київська наступальна операція завершила докорінний перелом війни на радянсько-німецькому фронті й істотно вплинула на хід усієї Другої світової війни.
| Переправа радянських військ, 1943 рік |
3) Звільнення Правобережної України і Криму.
Перший етап звільнення Правобережної України (січень-лютий 1944 р.). 24 січня 1944 р. війська 1-го і 2-го Українських фронтів перейшли в наступ на Корсунь-Шевченківському виступі. 24 січня 1944 р. війська І та II Українських фронтів перейшли в наступ на Корсунь-Шевченківському виступі. Незважаючи на опір ворога, війська обох Українських фронтів 28 січня з’єдналися в районі м. Звенигородки. Військам Червоної армії вдалось оточити і розгромити 10 німецьких дивізій. Супротивник втратив убитими і пораненими 55 тис. солдатів і офіцерів, близько 18 тис. гітлерівців потрапили в полон.
Майже одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією війська 1-го Українського фронту почали наступ на Рівненсько-Луцькому напрямку. Наступ радянських військ відбувався у складних умовах заболоченої місцевості і бездоріжжя. Велику допомогу їм надали партизанські з’єднання Сабурова, Федорова, Бегми. 2 лютого 1944 р. були визволені від окупантів Луцьк і Рівне, а в результаті подальшого наступу – Проскурів, Тернопіль, Вінниця.
Рівне – Луцька операція.
Другий етап звільнення Правобережної України і звільнення Криму (березень – травень 1944 р.). 5 березня – 17 квітня 1944 р. розпочався другий етап грандіозної битви на Правобережжі. Війська І Українського фронту з 4 березня по 17 квітня 1944 р. здійснили Проскурівсько-Чернівецьку операцію, у результаті якої вороже угруповання було розколоте на дві частини. в ході Умансько-Ботошанської операції розгромили 8-у німецьку армію, 26 березня 1944 р. Війська 2-го Українського фронту вийшли до державного кордону СРСР і перенесли бойові дії на територію Румуні. 28 березня звільнили Миколаїв, а 10 квітня – Одесу.
Воїни 4-го Українського фронту, Приморської армії і Чорноморського флоту в 8 квітня 1944 р. розпочали бої за Крим. 11 квітня визволено Керч, 13 квітня – Сімферополь. 5 травня почався штурм севастопольських укріплень ворога. Особливо жорстокі бої розгорнулися на Сапуну-Горі. Після 9-годинногоштурму вона вже була в руках радянських військ. 9 травня 1944 р. Севастополь був звільнений.
12 травня 1944 р. Крим повністю визволили від нацистів. 17-та німецька армія втратила десятки тисяч осіб убитими та полоненими, майже всю бойову техніку.
4) Заключний етап звільнення України від нациських загарбників (липень-жовтень 1944 р.).
Улітку 1944 р. розпочався заключний етап визволення України від німецько-фашистських загарбників. 13-14 липня розгорнулися бої з угрупованням гітлерівських армій «Північна Україна» на Рава-Руському та Львівському напрямках. У результаті могутнього наступу значні сили гітлерівських військ були оточені під Бродами (Львівська область). У боях було знищено більш 38 тис. гітлерівців, більш 17 тис. узято в полон. У ході успішного здійснення Львівсько-Сандомирської операції (13 липня — 29 серпня 1944 р.) була знищена група армій «Північна Україна». Війська II та III Українських фронтів внаслідок Яссько-Кишинівської операції (20-29 серпня 1944 р.) розбили групу армій «Південна Україна».
У жовтні 1944 р. у ході Карпатсько-Ужгородської операції завершилося звільнення всієї території України. 27 жовтня був звільнений від окупантів Ужгород, а 28 жовтня – інші населені пункти Закарпатської України.
За історичними даними, у ході воєнних дій на території України під час Другої світової війни загинуло близько трьох мільйонів радянських солдат і офіцерів і майже 1,4 млн військовополонених. Серед вищих офіцерів, командуючих фронтами й арміями було чимало українців. Найвідоміші з них – А. Єременко, С. Тимошенко, Р. Маліновський, Н. Ватутін, І. Черняхівський, П. Рибалко, К. Москаленко, П. Жмаченко й інші. Під час окупації України загинув кожен шостий мешканець – близько 3,9млн. осіб. З України до Німеччини було примусово вивезено понад 2,4 млн осіб, переважно молодь. Знищено більш ніж 700 міст і 28тисяч сіл, 16 тисяч промислових підприємств.
В історії українського народу події Другої світової посідають особливе місце. За своєю глибиною, трагізмом і героїкою вони помітно піднеслися над іншими і набули епохального значення.
Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Біллю та горем, смертю та скаліченими долями відізвалася у душах українців Велика Вітчизняна війна. Та наш волелюбний народ не скорився. Всі, як один, піднялися на боротьбу з ненависним ворогом і перемогли! Ми будемо гідними такої історії, такої країни!
Минатимуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але пам’ять про них житиме вічно!
Література
- Коровін В. В. Радянська розвідка і контррозвідка в роки Великої Вітчизняної війни. М., 1998.
- Мищенко Г. П., Мигрин Г. П. Задача особливої важливості. Київ, 1985.
- Кисельов В. К. Партизанська розвідка, Мінськ, 1980.
- Олександр Алфьоров. Стаття “Нариси діяльності гетьманців у рядах Руху опору Другої Світової війни на теренах України”.
- Україна: друга половина XX ст. Нариси історії. Київ, “Либідь” 1997.
- Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942-1952. Мюнхен: “Ціцеро”, 1953.
- Інтернет джерела: 1. readbookz.com, 2. https://histua.com/istoriya-ukraini/novitnij-chas/vizvolennya-ukraini-vid-nacistskih-zagarbnikiv,