ЗІ СВЯТОМ, ШАНОВНІ ОСВІТЯНИ!
ЗІ СВЯТОМ, ШАНОВНІ ОСВІТЯНИ! МИРУ І ПЕРЕМОГИ ВСІМ НАМ!
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА
Державний професійно-технічний навчальний заклад "Дубровицький професійний ліцей"
Відбірковий (ліцейний) етап обласного конкурсу “МІЙ ТАЛАНТ”
Сьогодні відбувся відбірковий (ліцейний) етап обласного конкурсу “МІЙ ТАЛАНТ” серед здобувачів освіти І курсу професійних (професійно-технічних) навчальних закладів.Участь взяли у номінаціях
:
:
«Вокальне мистецтво»
;«Інструментальне мистецтво»
;«Театральне мистецтво, мистецтво художнього слова»
;«Образотворче та прикладне мистецтво»
;«Фото, кіномистецтво»
.В кожній номінації визначені переможці, робити яких будуть надіслані на обласний етап конкурсу.
«Бабин Яр: пам’ять на тлі історії»
29 вересня 2022 року
бібліотекаркою Дубровицького професійного ліцею Марією КОРОСТЕЛЬ з метою гідного
вшанування пам’яті жертв злочинів, скоєних нацистами під час окупації міста
Києва в роки Другої світової війни, та у зв’язку з роковинами від початку
трагічних подій у Бабиному Яру було організовано книжкову виставку «Бабин Яр –
трагедія українського народу»
27 вересня – Всесвітній день туризму
З Всесвітнім днем туризму! Нехай вам відкриваються нові куточки
нашого дивного і прекрасного світу. Нехай зустрічаються цікаві
люди, незвичайні традиції і дивовижні пам’ятки. Бажаю частіше бувати
там, де ваша душа наповнюється радістю.
ІНСТРУКЦІЯ З ВИКОРИСТАННЯ:
ІНСТРУКЦІЯ З ВИКОРИСТАННЯ:
Якщо помічаєте, що пригнічення настрою триває довше ніж 5 хв., – обирайте будь-яку доречну ресурсну активність зі списку.
Тренінг “Будьмо знайомі”
Тренінг “Будьмо знайомі” зі здобувачами освіти І курсу за професією “Перукар ( перукар-модельєр)”
150 років з дня народження Соломії Крушельницької
«…без праці жити не можу,
… без страху торую собі дорогу в театр!»
22 вересня День партизанської слави
Щороку 22 вересня, у День партизанської слави, ми
вшановуємо учасників партизанського руху, тих, хто наближав Велику Перемогу,
проводячи героїчну боротьбу у ворожому тилу.
Читати далі
Дозвольте дітям боятися
Спочатку дозвольте собі проявляти емоції, адже це те, що робить нас живими.
«Не сумуй»… «Не плач»… «Не бійся»…
Кожна з цих фраз будує стіну та формує дистанцію.
Ми звикли, що емоції необхідно гасити. І нам це вдається завдяки побудові заборон. У тій ситуації, в якій ми зараз живемо «не бійся» звучить, швидше, як самонавіювання або переконання.
Що варто казати дитині?
– ти злякався/лася…
– ти боїшся…
– я поруч…
– дай мені свою руку, я з тобою…
– мені теж буває страшно…
– що ти відчуваєш?..
– розкажи, що сталося…
– давай я тобі допоможу…
– я тебе розумію…
– ти хочеш плакати?
– боятися нормально…
– давай я тебе обійму…
– я теж сумую…
Дозволити дітям проживати емоції – дозволити собі проживати те ж.
Навчити дитину можна лише того, що вміємо самі.
Традиційно 21 вересня в Україні та в усьому світі відзначають Міжнародний день миру
Традиційно 21 вересня в Україні та в усьому світі відзначають Міжнародний день миру.Сьогодні мир в Україні не є абстрактним бажанням, це усвідомлена мета, адже за мирне існування, за право жити у власній державі триває боротьба в нашій країні. І найвищу цінність миру, який є запорукою щасливого життя, сьогодні відчула кожна українська родина .Мир не означає програти війну, мир – це щоденна праця кожного громадянина задля вдосконалення, розвитку і спокою в країні.
Міжнародний день миру відзначають у всьому світі з 1981 року за ініціативи Генеральної Асамблеї ООН як день всесвітньої відмови від насильства та вогню.До 2001 року цей день відзначали кожен третій вівторок вересня, у день відкриття чергової сесії ООН. Проте, у резолюції від 7 вересня 2001 року Генеральна Асамблея ООН прийняла постанову, за якою з 2002 року святкування «Міжнародного дня миру» має проходити кожен рік в одну і ту ж дату – 21 вересня.
В Україні День миру встановлений Указом Президента від 05.02.2002 № 100/2002 «День миру» і відзначається щорічно 21 вересня – Міжнародний день миру.
Емблемою Міжнародного дня миру, є білий голуб з оливковою гілкою. Уперше цей символ був представлений на Всесвітньому конгресі прихильників миру, що проходив у Парижі в 1949 році.
Міжнародний день миру
Традиційно 21 вересня в Україні та в усьому світі відзначають Міжнародний день миру.Сьогодні мир в Україні не є абстрактним бажанням, це усвідомлена мета, адже за мирне існування, за право жити у власній державі триває боротьба в нашій країні. І найвищу цінність миру, який є запорукою щасливого життя, сьогодні відчула кожна українська родина .Мир не означає програти війну, мир – це щоденна праця кожного громадянина задля вдосконалення, розвитку і спокою в країні.
Міжнародний день миру відзначають у всьому світі з 1981 року за ініціативи Генеральної Асамблеї ООН як день всесвітньої відмови від насильства та вогню.До 2001 року цей день відзначали кожен третій вівторок вересня, у день відкриття чергової сесії ООН. Проте, у резолюції від 7 вересня 2001 року Генеральна Асамблея ООН прийняла постанову, за якою з 2002 року святкування «Міжнародного дня миру» має проходити кожен рік в одну і ту ж дату – 21 вересня.
В Україні День миру встановлений Указом Президента від 05.02.2002 № 100/2002 «День миру» і відзначається щорічно 21 вересня – Міжнародний день миру.
Емблемою Міжнародного дня миру, є білий голуб з оливковою гілкою. Уперше цей символ був представлений на Всесвітньому конгресі прихильників миру, що проходив у Парижі в 1949 році.
Відчуття
🌒 Іноді буває, що емоції захоплюють тебе настільки, що ти навіть не можеш їх розрізнити. Не те щоб почати робити щось, щоб упоратися з ними.
Саме тому навчитися ідентифікувати свої відчуття — це перший крок до того, щоб брати їх під контроль ☝️
Це страх чи тривога?
Зневіра або самотність? 🤔
🔹 як емоції проявляються назовні — тобто як їх впізнати;
🔹 що може допомогти впоратися з кожною з них.
Це саме ті ознаки, які допомагають підліткам впізнавати свої емоції, та опановувати їх.
Викладаємо картки у вільний доступ, щоб ви могли поширювати і використовувати 🙌
Відчуття
Біографія Анатолія Свидницького
Анатоль
Патрикійович Свидницький (Петриченко — український
письменник, громадський діяч і фольклорист, народився в с. Маньківцях
Гайсинського повіту, на Поділлі, в родині священика.
Життєпис.
Батько родини Патрикій Якович (1800–1870), розпочавши службу дячком, у 1836
р. одержав сан священника. Отець Патрикій був простою людиною, але любив книжку
і зібрав чималу бібліотеку.
Мати письменника, Мотрона Лаврентіївна Ганчевська, дочка колишнього
уніатського пароха села Попова Гребля, походила з шляхти.
Сім’я Патрикія Свидницького була чимала — чотири сини і дві дочки.
У 1843 р. Анатолій вступає до Крутянської духовної школи (бурси). Закінчив
її у 1851 р., після чого вступає до Подільській духовній семінарії у
Кам’янці-Подільському і, не закінчивши її, вступив (1856) до Київського
університету, на медичний факультет. Згодом перевівся на філологічний
факультет, котрий через матеріальні труднощі не закінчив.
Згодом учитель у Миргороді (1860–1862), акцизний чиновник у Козельці (1862
— 69). Працював у Козелецькому повітовому земстві, котре розміщувалося у
Будинку полкової канцелярії.
У 1863 році одружується з дочкою козелецького лікаря — Оленою
Величківською. У червні 1868 року у зв’язку з алкоголізмом Свидницького
переводять на позаштатну роботу. На той час у нього вже було троє дітей.
28 березня 1869 року виходить у відставку і переїздить до Києва.
Влаштовується на посаду помічника завідувача архіву Київського
університету, де фактично виконує обов’язки вченого архіваріуса і за час
1869–1871 науково описав багато архівних матеріалів. Ця робота була видана вже
посмертно у 1879 році правлінням університету.
У вересні 1870 року подорожує до Кам’янця-Подільського у пошуках кращої
роботи, але безрезультатно.
Помер у Києві 18 липня 1871 р.
Свидницький розпочав громадську працю як член таємного
Харківсько-Київського студентського товариства, яке ставило своїм завданням
боротьбу з царським режимом, ширило заборонену літературу, домагалося
заснування недільних шкіл тощо. Свидницький був ініціатором заснування
недільної школи на Подолі. У студентські роки починає писати, створює низку
високопатріотичних поетичних творів, до яких сам писав музику. «В полі доля
стояла» спрямований проти кріпосництва і «сподіваної волі».
За життя була надрукована лише «Горлиця» (1860), інші твори опублікував у
1901 І. Франко в ЛНВ: «Коли хочеш нам добра», «Україно, мати наша», «В полі
доля стояла», «Вже більш літ двісті», остання, написана під впливом Т.
Шевченка, дійшла до нашого часу як популярна народна пісня; у ній Свидницький
засуджує діяльність Б. Хмельницького і Переяславську угоду 1654.
З низки етнографічних статей, написаних Свидницьким у 1860-62, надрукована
лише «Великдень у подолян» і статті, спрямовані проти сваволі царської
адміністрації «Из Миргорода» (обидві в «Основі», 1861). По закритті «Основи», коли
не стало жодного українського журналу, Свидницький опублікував російською мовою
ряд нарисів й оповідань у газеті «Киевлянин».
Титульна сторінка роману «Люборацькі» 1901 р. Ілюстрація з книги зібрання
творів Анатолія Свидницького 1958 р.
Головний твір Свидницького – роман «Люборацькі». Це хроніка (значною мірою
автобіографічна) занепаду священичого роду Люборацьких у трьох поколіннях, на
реалістично відтвореному тлі панування польських панів на Поділлі, утисків
царського режиму і ворожого українству офіційного православія. Широке тематичне
полотно твору дало підставу І. Франкові назвати його «першим реалістичним
романом на побутовому тлі».
Як змістом, так і мистецькою формою роман «Люборацькі»— посередня ланка між
прозою Г. Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка та інших з одного боку — і пізнішою
реалістично-побутовою епічною прозою Івана Нечуя-Левицького і Панаса Мирного з
другого боку. Але на сучасну Свидницькому літературу роман впливу не мав, бо
його опублікував лише 15 років по смерті автора І. Франко у «Зорі» (1886). По
цьому роман багато разів перевидавано до і за радянського часу.
120 років від дня народження Марії Затуренської
Марія Затуренська була народжена у Києві. Її родина емігрувала у США і оселилась у Нью-Йорку,
коли їй було вісім років. Подібно багатьом іммігрантам, Марія
Затуренська була вимушена працювати на заводі протягом дня, але могла
вчитися у середній школі вечорами. Навчалася у Вальпараїському, Вісконсинському, Сіракузькому університетах. Вона вчилася з відзнакою і виборола стипендію для навчання в Університеті Вальпараїсо (штат Індіана). Вона пізніше перейшла до Університету Медісон-Вісконсин, де зустріла майбутнього чоловіка, поета Горація Ґреґорі, який також був відзначений літературними преміями. Вони мали двох дітей — Патріка та Джоану.
Дебютувала поетеса публікацією у нью-йоркському журналі. Публікація була помічена,
та неочікуваний успіх приголомшив авторку, але література вже не
відпускала її з своїх обіймів. Сіракузький університет видав «Щоденник
Марії Затуренської (1938–1944)» — своєрідну сповідь письменниці,
враженої карколомністю лінії мистецького життя: то злети, то падіння.
Але завжди була надія на краще. Здається, що книга написана не словами, а
спалахами почуттів та переживань. 1938 року за збірки поезій
«Переддверря серця» та «Холодне ранкове небо» Марія Затуренська одержала
престижну в США Пулітцерівську премію. Вся літературна
спадщина поетеси — 8 збірок поезії. Остання з них була надрукована 1947
року й мала ліричну назву «Прихований водоспад». Про творчість Марії
Затуренської можна сказати коротко — поезія серця, сповнена фатальної
боротьби людських почуттів (аж до знемоги).
Підсумки челенджу до Дня фізичної культури і спорту “Я можу так, а ти як?”
Підсумки челенджу до Дня фізичної культури і спорту “Я можу так, а ти як?” Здорова нація – непереможна Україна
120 років від дня народження Марії Затуренської
Марія Затуренська була народжена у Києві. Її родина емігрувала у США і оселилась у Нью-Йорку,
коли їй було вісім років. Подібно багатьом іммігрантам, Марія
Затуренська була вимушена працювати на заводі протягом дня, але могла
вчитися у середній школі вечорами. Навчалася у Вальпараїському, Вісконсинському, Сіракузькому університетах. Вона вчилася з відзнакою і виборола стипендію для навчання в Університеті Вальпараїсо (штат Індіана). Вона пізніше перейшла до Університету Медісон-Вісконсин, де зустріла майбутнього чоловіка, поета Горація Ґреґорі, який також був відзначений літературними преміями. Вони мали двох дітей — Патріка та Джоану.
9 вересня – Міжнародний день краси
9 вересня – Міжнародний день краси.
Головна мета свята – підкреслити важливу роль індустрії краси в
сучасному світі та показати, що краса може бути не лише зовнішньою, але й
внутрішньою.
Відомо, що
Міжнародний день краси розпочали відзначати з ініціативи Міжнародного комітету
естетики та косметології CIDESCO. Його заснували у 1995 році, і тепер він
визнається у всьому світі. Організація CIDESCO активно розширюється по всьому
світу, а також проводить різноманітні конференції для обговорення сфери краси у
різних країнах.
Найчастіше, потрапляючи у вир
повсякденних турбот, люди не помічають краси навколо себе і приймаючи стереотипи, які диктують
телебачення, реклама,
думають, що краса – це набір параметрів та цифр. Краса – це радість нашого
життя, це те, що нас оточує, вона у дрібницях – у квітці, що першою роквітла
навесні, в усмішці близької людини, в очах щасливої матері, у добрих справах.
Сила і мудрість краси у тому, що вона
надихає митців на нові сюжети й полотна, несе позитивну і гармонійну силу, а
також світлі емоції.
Краса, може, і не врятує світ, але вона
точно зробить його приємнішим. Тому вітаю
з Міжнародним днем краси. Щиро бажаю
вам і вашим близьким завжди залишатися щасливими, здоровими, квітучими і
прекрасними, як всередині, так і зовні.
Тривожність
👉👉👉Якщо ми говоримо не про клінічні випадки, а про побутові ситуації тривожності – то, аби зняти напруження, потрібно повернути себе в момент “тут і зараз”.✅✅✅
💡Тривога – це проживання минулого чи майбутнього, тож варто зробити кілька вправ, і рівень тривоги знизиться.
⛳️Розпочинаємо онлайн-челендж до Дня фізичної культури і спорту “Я можу так, а ти як?” 🏆
Розпочинаємо онлайн-челендж до Дня фізичної культури і спорту “Я можу так, а ти як?” ДОЛУЧАЙТЕСЯ та відмічайте Дубровицький Професійний Ліцей
Здорова нація – непереможна Україна
8 вересня Міжнародний день грамотності
8 вересня на 14-й сесії
Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1966 році був оголошений перший Міжнародний
день грамотності. Відтоді цей день відзначається щорічно, щоб нагадувати
світовій спільноті про важливість поширення освіти.
Грамотність – свято для людства, яке досягло
вражаючого прогресу в цій галузі, довівши кількість грамотних людей у світі до
чотирьох мільярдів.
Однак грамотність для всіх – дітей, молоді та дорослих
– ще не до кінця досягнута мета. Боротьба з неписьменністю як і раніше
залишається завданням величезного масштабу і складності. Незважаючи на помітні
успіхи багатьох країн, більше 860 мільйонів дорослих залишаються неписьменними,
а більше 100 мільйонів дітей не ходять до школи.
Безліч дітей, молодих людей і
дорослих, охоплених шкільними або іншими освітніми програмами, не відповідають
рівню, необхідному для того, щоб їх можна було вважати грамотними в умовах
сьогоднішнього світу, що стає все більш складним. Існує явна необхідність у
розгортанні програм поширення грамотності.
Більше читайте!
Банальна, проте вкрай ефективна порада. І не так
важливо, яку мову ви збираєтеся вивчити або яких помилок позбутись – завдяки
літературі (не лише художній, а й науково-популярній) можна звикнути до
звучання та використання живої мови, далекої від офісних канцеляризмів. При
регулярному читанні мозок запам’ятовує навіть найскладніші слова, вислови та
граматичні конструкції. Крім того, можна читати й аналізувати прочитане з
погляду правил української мови.
Читання має дивовижну користь для нашого мозку та
психічного здоров’я. На відміну від соцмереж і телебачення, які стимулюють
пасивне споживання інформації, читання – це активний процес. Під час нього
залучені одразу кілька частин мозку, що потребує від нас навіть у
неврологічному сенсі більшого, ніж примітивне гортання стрічки новин.
Історія свята
Починаючи з 1966 року ЮНЕСКО
відзначає Міжнародний день грамотності, намагаючись саме в такий спосіб
привернути увагу суспільства й мобілізувати міжнародну суспільну думку, щоб
збудити його інтерес і досягти активної підтримки зусиль, спрямованих на
розповсюдження грамотності — однієї з головних сфер діяльності ЮНЕСКО починаючи з часів її першої
Генеральної конференції в 1946 році. Традиція щорічно відзначати цей день започаткована
відповідною рекомендацією Всесвітньої конференції міністрів освіти з ліквідації
неграмотності, що відбулася в Тегерані у вересні 1965 року. Саме ця конференція
рекомендувала оголосити 8 вересня, дату урочистого відкриття конференції,
Міжнародним днем грамотності та святкувати його щорічно в усьому світі.
Цікаві факти про грамотність
1. У світі тільки в 19 країнах ступінь
грамотності у жінок вище в порівнянні з чоловіками. А з 143 держав в 41 країні
ймовірність бути безграмотною у жінки в два рази більше, ніж у чоловіка.
2. Неграмотність процвітає не тільки в
бідних, але і, як вказує організація ЮНЕСКО, в багатших країнах, таких як
Єгипет, Бразилія, Китай.
3. У 15 державах світу понад 50% дітей
не мають навіть основної загальної освіти.
4. Всеукраїнський перепис населення,
показав, що в Україні на 2010 рік 91% населення має закінчену середню і вищу
освіту.
7 руйнівних фраз, які не можна про себе говорити.
❗7 руйнівних фраз, які не можна про себе говорити
Що робити, якщо негативні слова виходять з… ваших вуст?
Людині властива самокритика. Іноді вона буває корисною – у разі, якщо вона конструктивна. Але дуже часто ми говоримо в свою адресу негативні «компліменти», які повільно, але вірно руйнують самооцінку. Отже, які це фрази, і як від них позбутися, щоб стати щасливою і успішною людиною?
🔵1. “Я ніколи не … (не доб’юся успіху/не буду щасливим і т. д.)”
Словом «ніколи» ви позбавляєте себе найменшого шансу на спробу. Кажучи собі: «я ніколи не зможу», «я ніколи не стану», «я ніколи не буду», ви позбавляєте себе самого головного – мотивації досягнення. Ви дозволяєте собі НЕ пробувати, НЕ намагатися, НЕ робити. Ніколи не кажіть «ніколи».
Кожна мрія дається нам разом з силами на її виконання. Питання лише в правильному формулюванню. Візьміть приклад з Альберта Ейнштейна: він формулював умову задачі таким чином, щоб вона давала вам можливість шукати і знайти правильне рішення. Розділяйте великі завдання на цілі поменше, досягайте проміжних мрій і йдіть до великої. І не говоріть «ніколи».
🔵2. “Я занадто старий/молодий для цього”
Кажучи так, ви дозволяєте собі навіть не намагатися зробити те, що насправді могли б. Загальний посил такий: «Я занадто старий (занадто молодий, щоб змінювати у своєму житті щось». Ви стверджуєте невірний факт, що ви ВЖЕ або ЩЕ не можете вплинути на хід подій. Це звичка, з допомогою якої ви прикриваєте свою лінь, нерішучість, страх невдачі. З віком вона вносить у ваше життя деструктивні зміни. Ви НЕ намагаєтеся, НЕ пробуєте, НЕ шукайте в собі ресурси, щоб зробити щось важливе, цікаве, щось таке, що зробить вас щасливішим і збагатить ваш інтелект, ваш досвід.
Ніколи не рано і ніколи не пізно іти за своєю мрією. Ви можете розпочати вивчати нову мову або зайнятися бігом і в 50, і 60 років. І почати свій бізнес в 20, не звертаючи увагу на саркастичні коментарі «старших». Не бійтеся отримувати іншу освіту і змінювати професію і в 30 років, і в 40. Життя коротке, так що, якщо ви хочете зробити щось, не чекайте. Люди, які не бояться слідувати своїм мріям і бажанням – навіть самим дурним, набагато щасливіше і успішніше.
🔵3. “Я недостатньо… сильний/розумний/компетентний для цього”
Ми не народжуємося «компетентними», «сильними» або «досвідченими». Той, хто сьогодні показує, неймовірні результати, довго йшов до цього. Він теж з чого починав, повірив у себе і довів, що може неймовірне«.
Вірте в себе. Ми розвиваємося і ростемо тільки тоді, коли робимо щось нове і намагаємося вийти із зони комфорту. Почніть, пробуйте, вчіться, не бійтеся, розширюйте свої професійні та особистісні горизонти. Усвідомлення того, що ви взялися за складну, але цікаву роботу, яка додасть вам досвіду, знань і професійного ваги, зробить вас не тільки щасливішою, але і підвищить вашу ринкову вартість як фахівця.
🔵4. “Я не зробив нічого особливого, кожен впорався б з цим”
Ніколи не недооцінюйте свої заслуги, якими б незначними вони вам не здавалися. Можливо, з поставленим завданням впорався б будь-який, але він би зробив це по-іншому. Не порівнюйте себе з іншими. Краще порівнювати себе з собою (наприклад, рік, два, кілька років тому). Відзначайте свій ріст, не принижуйте свій прогрес.
Коли вас хвалять і роблять компліменти, приймайте похвалу з радістю, а не намагайтеся довести собі і оточуючим, що «в цьому немає нічого особливого, все б так змогли». Дорослі люди не будуть хвалити вас за неіснуючі досягнення. Якщо ваш результат подобається, значить ви зробили це дійсно добре. Не кажіть «я не зробив нічого особливого» ні з щирою скромності, ні з бажання здатися скромніше.
🔵5. “Я завжди все роблю не так”
Якщо ви використовує цю фразу, значить, хтось навіяв вам, що ви не можете нічого зробити добре чи правильно, за що б ви не бралися. І навіть коли ви виросли, ця установка не покидає вас. Ви боїтеся кожного промахи і помилки, бо ви вважаєте, вас засудять або навіть звільнять.
Ви вважаєте, що оточуючі ніколи не будуть задоволені вашим результатом. Навіть якщо вам скажуть, що все чудово, ви знайдете себе виправдання, що щось не так. Зупиніться: ідеальних людей немає. Не порівнюйте себе з неіснуючою ідеальним іншим. Те, як ви робите і говорите – це ваш стиль. Замінити фразу «я завжди все роблю не так» на «я роблю це по-своєму», і повірте – «по-своєму» не означає «гірше».
🔵6. “Не звертайте на мене увагу”
Ці слова – прямий шлях до самотності. Можливо, у вас був невдалий день, і ви хочете побути на самоті, але це не привід вимагати від інших, щоб вони вас ігнорували. Коли ви говорите людям «не звертайте на мене уваги» або «залиште мене одного», ви намагаєтеся довести всім і собі, що ви здатні самі впоратися з проблемою. Можливо, так і є. Але в глобальному масштабі ви відкидаєте тих, хто щиро хоче вам допомогти у важкий для вас час і привчаєте себе і оточуючих до думки, що не гідні турботи і підтримки. Не бийте по руці, якщо це рука підтримки і допомоги. Відгороджуючись від співчуваючих вам людей у складну для себе хвилину, ви будуєте фундамент для нескінченного самотності.
🔵7. “Я жирний/товстий”
Не має значення, чи дійсно у вас проблема із зайвою вагою, або вона надумана. Але ця фраза вкрай шкідлива і руйнівна для вас самих. Що стоїть за нею? Або покриття своєї ліні, або бажання почути від оточуючих спростування.
Перестаньте себе обзивати і не випрошуйте у друзів сумнівні компліменти. Від того, що ви говорите про себе в такому тоні, ви не станете ні стрункішою, ні щасливішими. І замість чергових безрезультатних спроб сісти на полуголодную дієту або зробити подвиг в спортзалі, тобто, замість того, щоб робити речі, які змушують вас відчувати себе нещасним, просто почніть вести здоровий спосіб життя: грамотно харчуйтеся, більше рухайтеся і намагайтеся як слід висипатися. Більшість людей, які впоралися із зайвою вагою, кажуть: 90% успіху робиться на кухні.
Розуміння того, що ви робите з собою правильно, зробить вас набагато щасливішими, повірте. І, нехай не так стрімко, як хотілося б, але ви будете змінюватися!
З мережі Інтернет
#мпапм #психологія #корисні_поради
89Страх темряви
👁Страх темряви – це, з одного боку, віковий страх у дітей. З іншого – один із наслідків хронічного стресу та травматизації. Для того, щоб підтримати дитину, щоб не допустити загострення її стану, психологиня Світлана Ройз пропонує грати ігри. Адже вони допомагають трансформувати напругу.
Ідеї ігор у темряві для дітей різного віку
Аудіальні ігри та ігри зі словами:
🔸співати хором
🔸грати на уявних музичних інструментах та видавати звуки, наче стукаємо в литаври, б’ємо в барабани, граємо на скрипці
🔸говорити «тарабарською мовою», тобто вигаданою мовою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що говорить кожен
🔸разом промовляти скоромовки
🔸грати в «білі вихваляйки»та кричати: «А я…!!!» і розповідати про те, що насправді вміємо та що вдалося
🔸«Alias». Вгадувати слово за описом. Однак важливо не називати саме слово
🔸розповідати історії на задану тему
🔸розповідати щось, аби вкластися в одну хвилину
🔸«Голоси тварин». Хтось видає звук — інші вгадують. Хто вгадав перший, стає ведучим
🔸гра в слова. Наступний гравець називає слово на останню букву слова попереднього гравця
🔸«на щастя, на жаль». Хтось вигадує ситуацію, а гравці по черзі пропонують продовження, починаючи зі слів «на жаль», а наступний гравець — «на щастя»;
🔸«спотворений телефон». Пошепки передавати слово один одному. Наприкінці дізнаємося, що почув останній гравець
🔸«казка». скласти казку, коли кожен говорить по реченню;
🔸«навспак». Говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, «чайник» — «кинйач», «стіна» — «анітс»
🔸«я загадав». Розказати про загадане слово, не називаючи його
🔸загадати предмет. Усі інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які ведучий може відповісти лише «так» чи «ні»
🔸рима. Назвати чотири (або два) випадкових слова, до яких треба віднайти риму або вигадати вірш на 4 рядки
🔸«буква». Назвати слова тільки на задану букву. Варіант для дорослих: назвати слова на загадану букву, які можна покласти в трилітрову банку
🔸шукаємо схожість. Назвати два випадкових слова, а інші мають відгадати, чим вони можуть бути схожі
🔸«чарівна мова». Для дітей, які вчаться розбирати слова на склади, можна говорити слова, додаючи додатковий склад «жи», «ма», чи «хрю»
🔸«дурниці». Вигадувати початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно «пришелепкувате» й нереальне продовження
🔸знайти асоціації. Один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію до цього слова. Дітям можна пояснити так: «Перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово»
🔸«це слово вміє…». Описати слово його «вміннями»
🔸«слово, якого немає». Вигадувати слова, яких не існує та що вони могли б означати мовою іншопланетян.
Більше ігор шукайте тут — https://uni.cf/3BJhWIl
